Четверг, 28.03.2024, 15:55
ВАШ АУДИТОРГлавная

Регистрация

Вход
Приветствую Вас Гость | RSS
ЗАДАВАЙТЕ ВАШИ ВОПРОСЫ НА ФОРУМЕ ИЛИ С ПОМОЩЬЮ ФОРМЫ ОБРАТНОЙ СВЯЗИ!
УВАЖАЕМЫЕ ПОЛЬЗОВАТЕЛИ И ГОСТИ САЙТА ПРИСОЕДИНЯЙТЕСЬ К ЭТОМУ БЕСПЛАТНОМУ ПРОЕКТУ. ДЛЯ НАЧАЛА ПОЛЬЗОВАНИЯ СЕРВИСОМ ПРОЙДИТЕ МИНУТНУЮ РЕГИСТРАЦИЮ
Меню сайта
Категории раздела
з ведення бухобліку та складання звітності [7]
з проведення перевірок органами фінконтролю [1]
роз"яснення міністерств та відомств [4]
Мини-чат
Наш опрос
Оцените мой сайт
1. Отлично
2. Хорошо
3. Неплохо
4. Плохо
5. Ужасно
Всего ответов: 0
Статистика

Онлайн всего: 1
Гостей: 1
Пользователей: 0
Форма входа
Главная » Статьи » ПІДЗАКОННІ НОРМАТИВНО ПРАВОВІ АКТИ » роз"яснення міністерств та відомств

В категории материалов: 4
Показано материалов: 1-4

Сортировать по: Дате · Названию · Рейтингу · Комментариям · Просмотрам
Наказом МОЗ від 28.10.2002 р. № 385 встановлено Перелік закладів охорони здоров'я, відповідно до якого здоровпункти (пункти охорони здоров'я) відносяться до амбулаторно-поліклінічним закладам. Згідно п. 2 Пояснень до Переліку закладів охорони здоров'я пункт охорони здоров'я (здоровпункт) створюється на підприємстві і входить до складу поліклініки або амбулаторії (тобто є її підрозділом).
Як передбачено наказом МОЗ «Про штатні нормативи та типові штати закладів охорони здоров'я» від 23.02.2000 р. № 33, підприємства, при яких створюються пункти охорони здоров'я, зобов'язані безкоштовно надавати і утримувати приміщення здоровпункту із забезпеченням опалення, освітлення, водопостачання, прибирання і ремонту.
Мова тут йде про створюваних на підприємстві фельдшерських здоровпунктах, медичні працівники яких не перебувають з підприємством у трудових відносинах.
Таким чином, у загальному випадку здоровпункти створюються на підприємстві лише організаційно (виділяється приміщення і т. п.), а фахівці (медперсонал) здоровпункту є працівниками поліклініки або амбулаторії.
Якщо ж здоровпункт знаходиться на балансі підприємства, то для надання медичних послуг необхідно провести його державну акредитацію, Порядок якої затверджено постановою КМУ від 15.07.97 р. № 765, а також отримати ліцензію на право здійснення медичної практики. Акредитація проводиться за окремим здоровпункт (установі охорони здоров'я).
Обов'язковість проходження акредитації для усіх закладів охорони здоров'я незалежно від форми власності підтвердив також Держпідприємництва в листі від 25.06.2004 р. № 4343.
Крім того, оскільки діяльність в рамках медичної практики підлягає ліцензуванню, то підприємство повинно отримати ліцензію на здійснення медичної практики. Ліцензія при цьому може видаватися на юридичну особу - підприємство в цілому як на одного суб'єкта ліцензування.
Відповідно до п. 1.2 Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з медичної практики, затверджених наказом МОЗ України від 02.02.2011 р. № 49, медичною практикою є діяльність, пов'язана з комплексом спеціальних заходів, спрямованих на поліпшення здоров'я, підвищення санітарної культури, запобігання захворюванням та інвалідності, на діагностику, допомогу особам з гострими і хронічними захворюваннями та реабілітацію хворих та інвалідів, що здійснюється особами зі спеціальною освітою.
Таким чином, оскільки діяльність фельдшерських здоровпунктів промислового підприємства (що входять до складу підрозділу підприємства) відповідає визначенню медичної практики, отримання ліцензії на здоровпункт є обов'язковим. Про необхідність отримання фельдшерські здоровпункти промислових підприємств ліцензії на право заняття медичною практикою йдеться і в листі МОЗ від 22.03.2004 р. № 13/05.03.02-17.
Здійснення діяльності, що підлягає ліцензуванню, без отримання ліцензії є адміністративним правопорушенням, за яке посадові особи підприємства можуть бути притягнуті до адміністративної відповідальності згідно ст. 164 КпАП.
Також слід зауважити, що згідно ст. 240 ГКУ прибуток (доход), отримана суб'єктом господарювання внаслідок порушення встановлених законодавством правил здійснення господарської діяльності, а також суми прихованої (заниженої) прибутку (доходу) підлягають вилученню в дохід відповідного бюджету. Тому, якщо, крім здійснення медичного обслуговування працівників, здоровпункт за плату надає медичні послуги (наприклад, населенню), то в даному випадку може бути застосовано адміністративно-господарську санкцію у вигляді вилучення доходу (прибутку).

роз"яснення міністерств та відомств | Просмотров: 8685 | Добавил: auditor | Дата: 08.11.2011 | Комментарии (0)

Сьогодні законодавство не визначає чіткий порядок дій щодо відкриття на підприємстві здоровпункту, який входить до складу поліклініки або амбулаторії. Із роз’яснень Міністерства охорони здоров’я випливає, що для функціонування здоровпунктів підприємствам не потрібна ліцензія на здійснення медичної практики. Діяльність здоровпункту здійснюється на основі договору між підприємством та відповідним органом охорони здоров’я.

Підприємства, організації і заклади, при яких створюються здоровпункти, зобов’язані безкоштовно надавати і утримувати приміщення здоровпункту із забезпеченням їх опалення, освітлення, водопостачання, охорони, прибирання і ремонту. Крім того, посади медичного персоналу здоровпунктів (за винятком державних учбових закладів, підприємств для інвалідів та об’єктів з особливим режимом роботи) утримуються за рахунок підприємств.

Залежно від виду діяльності та кількості працівників на підприємстві можуть створюватися здоровпункти двох типів: лікарські та фельдшерські. Наказом Міністерства охорони здоров’я України від 23.02.2000 р. № 33 визначені штатні нормативи та типовий штат медичного персоналу закладів охорони здоров’я, у тому числі лікарських та фельдшерських здоровпунктів, що діють на підприємствах. Зауважимо, що визначена в цьому наказі штатна чисельність працівників закладів охорони здоров’я є граничною, а в разі створення закладів (структурних підрозділів), для яких штатні нормативи не передбачені, штат затверджується з дозволу Міністерства охорони здоров’я України.

роз"яснення міністерств та відомств | Просмотров: 14385 | Добавил: auditor | Дата: 08.11.2011 | Комментарии (0)

ДЕРЖАВНЕ КАЗНАЧЕЙСТВО УКРАЇНИ

ЛИСТ

від 16.04.2010 р. N 15-07/845-6697

Державне казначейство України <...> з приводу застосування кодів економічної класифікації видатків в межах компетенції повідомляє.

Відповідно до Інструкції щодо застосування економічної класифікації видатків бюджету, затвердженої наказом Державного казначейства України від 25.11.2008 р. N 495, оплата праці працівників, які не перебувають у штаті установи (організації), за виконання робіт згідно з договорами цивільно-правового характеру, укладаючи договір підряду (за винятком суб'єктів підприємницької діяльності) здійснюється за кодом економічної класифікації видатків 1111 "Заробітна плата". За цим же кодом проводяться всі необхідні утримання з оплати праці.

За кодом 1120 "Нарахування на заробітну плату" здійснюється нарахування бюджетними установами (організаціями) на фонд оплати праці, у тому числі: збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та інші види страхування, передбачені законодавством, у розмірах, установлених нормативно-правовими актами.

Відповідно до пункту 1.3 наказу Міністерства фінансів України від 27.12.2001 N 604 "Про бюджетну класифікацію та її запровадження" надавати роз'яснення з питань застосування функціональної класифікації видатків та кредитування бюджету уповноважено Міністерство фінансів України; економічної класифікації видатків бюджету та класифікації кредитування бюджету - Державне казначейство України.

Застосування економічної класифікації видатків бюджету не залежить від їх функціонального спрямування.

 

Перший заступник голови 

О. Даневич 

роз"яснення міністерств та відомств | Просмотров: 3326 | Добавил: auditor | Дата: 21.06.2011 | Комментарии (0)

ГОЛОВНЕ КОНТРОЛЬНО-РЕВІЗІЙНЕ УПРАВЛІННЯ УКРАЇНИ
Л И С Т
19.12.2008 N 24-18/562
  Про трудові договори
<...>
Договори з громадянами на використання їх праці можуть укладатись за трудовим або цивільно-правовим договором.
Відмінністю договорів цивільно-правового характеру від трудових договорів є те, що перші регламентуються Цивільним кодексом України, а другі - Кодексом законів про працю України.
Відповідно до ст. 21 Кодексу законів про працю України трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядку, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Суттю такого виду цивільно-правових відносин як підряду є те, що одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник повинен прийняти й оплатити виконану роботу (особливості укладання та виконання договорів підряду визначені гл. 61 Цивільного кодексу України. Отже, по суті (в юридичному розумінні) трудові відносини між сторонами при укладанні договору підряду не виникають.
Враховуючи роз'яснення Міністерства праці та соціальної політики України від 11.03.2002 N 06/2-4/42 та від 26.12.2003 N 067/1-4/2008 основною ознакою, що відрізняє цивільно-правові відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес трудової діяльності, її організація, а за цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою укладання договору підряду є отримання певного матеріального результату, робота за договором підряду має разовий характер. Тобто за договором підряду процес праці не регламентується: працівник не зараховується до штату установи, організації, не видається наказ про його прийняття на роботу, не вноситься запис до трудової книжки і на нього не поширюється дія внутрішнього трудового розпорядку.
За трудовим договором працівника приймають на роботу (посаду), включену до штатного розпису установи, для виконання певної роботи (певних функцій) за конкретною кваліфікацією, професією, посадою, з обов'язковим підпорядкуванням внутрішньому трудовому розпорядку та внесенням відповідного запису до трудової книжки. Працівникові створюються всі умови праці, потрібні для виконання визначених договором робіт, гарантується виплата заробітної плати, не нижчої від установленої законодавством, а також гарантуються встановлені трудовим законодавством гарантії, пільги, компенсації тощо.
Звертаємо увагу, якщо умовами договору підряду будуть передбачені ознаки трудових відносин (наприклад, зазначено графік роботи "з 9.00 до 17.00 з перервою на обід з 13.00 до 13.45"), в подальшому суд такий договір може визнати трудовим.
Відповідно до листів Державного казначейства України від 05.07.2005 N 07-04/1315-5673 та від 25.02.2008 N 3.4-04/651-3018 заробітна плата працівника за трудовим договором виплачується з фонду оплати праці підприємства, установи та організації за КЕКВ 1111 "Заробітна плата"; це стосується і позаштатних працівників, з якими укладено трудові договори.
Пунктом 28 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.02.2002 N 228 (далі - Порядок N 228), передбачено, що чисельність працівників установи, що пропонується до затвердження за штатним розписом, повинна бути приведена у відповідність з визначеним фондом оплати праці.
Зміни до штатних розписів вносяться у порядку, встановленому для їх затвердження відповідно до пункту 47 Порядку N 228, пунктом 32 якого регламентовано порядок затвердження штатного розпису керівником відповідної вищестоящої установи.
Враховуючи вищевикладене, якщо робота має характер систематичності (щоденного виконання роботи), працівник повинен підпорядковуватися правилам внутрішнього трудового розпорядку, укладання трудового договору можливе за наявності посади в штатному розписі установи.
З питання цивільно-правових договорів зазначаємо, що оплата робіт, виконаних за цивільно-правовим договором (винагорода), проводиться за кодами економічної класифікації видатків бюджету, які відповідають економічній сутності платежів. При цьому сума винагороди за договором підряду встановлюється виключно за угодою сторін, законодавством не передбачені обмеження в частині мінімального або максимального розміру винагороди.
Заступник Голови І.Стефанюк
роз"яснення міністерств та відомств | Просмотров: 1678 | Добавил: auditor | Дата: 21.06.2011 | Комментарии (0)

Поиск
Друзья сайта
  • Официальный блог
  • Сообщество uCoz
  • FAQ по системе
  • Инструкции для uCoz
  • Copyright MyCorp © 2024 Бесплатный хостинг uCoz